Системи опалення будинку.
Системи опалення будинку Системи опалення будинку Системи опалення будинку
Системы отопления

Водяний обігрів підлоги з допомогою газового котла.

Водяной пол.

  Суть обігріву водяної теплої підлоги з допомогою газового котла зводиться до прокладання мережі трубопроводів між підлоговим покриттям і підлогою, в яких протікає теплова рідина (вода або антифриз). Нагрівальним елементом у цій системі є труби прокладені між підлогою, по яких рухається гаряча вода. Для хорошої роботи водяної теплої підлоги, теплова рідина повинна бути всього 30-50 °C. За рахунок цього і відрізняється тепла підлога від традиційної радіаторної системи. Підлога нагрівається від труб. Тепло від підлоги піднімається вгору, і тим самим, обігріває все приміщення. Так як велика площа тепловіддачі підлоги, тому збільшується кількість виділеного тепла, миттєво і рівномірно поширюється по всьому приміщенню. Завдяки тому виходить рівномірний розподіл тепла по горизонталі і вертикалі.

  

Підготовка основи для водяної теплої підлоги.

  Перед монтажем, підлогу потрібно очистити і вирівняти. Виступи на поверхні допускаються не більше ніж 10 мм. А якщо виступу великі, то їх потрібно вирівняти бетонною стяжкою. Теплоізоляцію водяної теплої підлоги роблять за допомогою панелей або плит з пінополістиролу або базальтового волокна. Підходить також поліуретан товщиною 30-50 мм, у якого площа не менше 0,7 м². Рекомендується, щоб теплоізоляційні плити були вкриті тепловідбивною фольгою, на якій є розмітка у вигляді сітки, або з виступами для укладання і кріплення труб.

  Також рекомендується в підвалах і цокольних поверхах укладати додатковий шар теплоізоляції. Якщо водяна тепла підлога знаходиться ближче до грунту, то потрібно робити гідроізоляцію і давати товстий шар теплоізоляції. При нагріванні, підлога має властивість розширюватися і тиснути на стіни. А тому потрібно між стінами і підлогою передбачити проміжок, в який вкладають спеціальну гідроізольовану стрічку товщина, якої становить 5 мм. Труби закріплюють до теплоізоляційних плит U-подібними пружинними скобами, на профільованих планках, або за допомогою металевої сітки з пластмасовими кліпсами.

  

Монтаж водяної теплої підлоги.

  Існує два способи монтажу водяного обігріву підлоги: бетонний і настилочний.

Бетонна система обігріву підлоги.

Заливка бетоном.

  Це найбільш поширена в даний час система обігріву водяної теплої підлоги. Контури труб водяного теплої підлоги заливають суцільним бетоном і тому додаткових розподільників тепла в системі не потрібно. Спочатку приміщення розбивають на частини, кількість частин залежить від форми площі приміщення і розміру. Максимальна площа частини може складати не більше 40 м², а співвідношення між сторонами приміщення не менш ніж 1:2.

  На добре очищену основу вкладають теплоізоляційний шар, призначений зберегти від теплових втрат з низу. Теплоізоляційний шар укладають щільністю приблизно 35 кг/м³, а товщина шару становить 30-150 мм і залежить від теплових втрат підлоги та призначення приміщення. По периметру приміщення вкладають демпферну стрічку, яка компенсує розширення стяжки. Потім застеляють все приміщення поліетиленовою плівкою. Укладають арматурну сітку з діаметром арматури 4-5 мм, і ячейками 150х150 мм. Можна зробити подвійне армування такою ж сіткою поверх труб теплої підлоги. Це забезпечить стійкість і витривалість підлоги при сильній експлуатації її. Труби укладають по поверхні з кроком 75-300 мм. Крок залежить від діаметра труб і потреби в теплі приміщення. Трубу кріплять за допомогою хомутів із пластику, в місцях, де знаходяться компенсаційні шви. А теплову трубу захищають гофрованою трубою від механічних пошкоджень.

  Існує кілька видів схем укладання труб у водяну теплу підлогу, які створюють робочу нагрівальну поверхню. Це традиційна - змійовик або подвійний змійовик, і спіраль або спіраль в якій зміщений центр.

  При монтажі труб у формі змійовика подачу теплоносія монтують з боку зовнішньої стіни, так як тепловтрати в тій стороні вищі, ніж в центральній частині приміщення. Але в такого контуру розподіл тепла нерівномірний. Але це можна виправити, якщо монтувати ці петлі у вигляді спіралі або подвійного змійовика. Місця що знаходяться біля зовнішніх стін будівлі більш холодні. Тому в цих місцях рекомендують зменшити крок укладання труби, щоб цим компенсувати витрати тепла. Крок укладання труби розраховується, але ні в якому випадку він не може перевищувати 300 мм - інакше буде нерівномірний нагрів по поверхні підлоги, і будуть з'являтися смуги холодні і теплі. Щоб ці смуги не відчували люди, різниця температури по довжині стопи не повинна перевищувати 4 °C . Ці температурні показники слід враховувати при розрахунку водяного опалення підлоги. На 1 м² поверхні обігріву підлоги, з кроком укладання 20 см потрібно близько 5 м п. Через гідравлічні втрати в системі, довжину контура петлі більше 100 метрів робити не рекомендується. Тому ділянки з більшою площею, ніж 20 м² потрібно обігрівати кількома петлями. Кожну петлю слід окремо приєднувати до розподільного колектора.

  Після укладання і монтажу труб, систему оприсовуют. Тобто перевіряють на герметичність, чи немає потьоків рідини. Система знаходиться на протязі 24 годин під випробовуючим тиском 3-4 бари. Перевіривши систему на герметичність, тільки тоді починають її заливати бетоном. Але вода в системі повинна бути до кінця монтажних робіт. Стяжка з бетону в системі є тепло розподільчим матеріалом. Її заливають при кімнатній температурі. Розчин готують цементно-піщаний або піскобетон. Бетон беруть не нижче М-300.

  Система водяної теплої підлоги включається для тестування після повного висихання розчину. При використанні цементу, цей процес висихання займає 28 днів. Після включення теплої підлоги, коли розчин набере міцності, температуру підвищувати до робочого режиму слід протягом трьох діб. Заключним етапом є покриття бетонної стяжки чистовим матеріалом. З керамічною плиткою або іншими подібними матеріалами проблем не існує. Якщо хочете покривати паркетом, килимовим або іншим еластичним матеріалом, то потрібно вибирати покриття що має маркування для системи тепла підлога.

  Настильна система у водяної теплої підлоги.

  Якщо з певних причин не можна зробити бетонну стяжку через неприпустиме навантаження або висоту приміщення, або не можна по ряду причин робити мокрий процес, тоді слід встановлювати настильну систему для водяної теплої підлоги. Вона підходить для будь-яких видів і типів будівель з несучими конструкціями, навіть для дерев'яних будинків. Вона ділиться на полістирольну і дерев'яну.

  Полістирольна система водяної теплої підлоги.

  Полістирольна система на сьогодні це найлегша система теплої водяної підлоги. Основою цієї системи є плити з полістиролу 30х300х1000 з готовими пазами (прямі, а також поворотні), їх укладають на алюмінієві пластини, які розподіляють тепло. Для рівномірного розподілу по всій поверхні підлоги тепла, в системах настилу застосовують алюмінієві пластини, в яких є паз для теплової труби. Ці пластини укладають з кроком в 150 або 300 мм, розміри пластин (0,5) х270 (130) х1200 мм. У пластинах розміщений спеціальний розділ, який щільно прилягає до труби. Ці алюмінієві пластини укладають і не приклеюють до плит з полістиролу з пазами. А на ці плити вже укладають фінішне підлогове покриття. Ламінат або паркет має товщину 9-20 мм укладають на алюмінієві пластини на вологопоглинаючу прокладку з картону або спіненого поліетилену. Якщо використовуєте керамічну плитку, лінолеум або плити з ПВХ, то спочатку на алюмінієві пластини укладають гіпсоволокнисту плиту, товщина якої не менше 10 мм.

  На попередньо підготовлену основу водяної теплої підлоги, спочатку укладають полістирольні плити, які мають пази для теплової труби. Ці плити укладають за принципом мозаїки, що виключає утворення ефекту опуклості та угнутості покриття. При укладання труби крок розраховують, враховуючи багато факторів. Це тепловтрати будівлі, розміри вікон, поверх, чи утеплені стіни. Товщина теплоізоляційного шару повинна відповідати розрахунковому термічному опору, який розраховують при проектуванні, вона становить 40-80 мм. А щоб поверхня рівномірно обігрівалась, то підлога повинна бути на 80% покрита тепло розподільчими пластинами.

  Така система водяної теплої підлоги є універсальною, і її монтують як на дощату підлогу або на дерев'яні лаги, так і на бетонну основу.

  

Дерев'яна настильна система для водяної теплої підлоги.

  Існує два види дерев'яної настильної системи: модульного і рейкового типу. Загальною властивістю цих видів є те, що їх укладають на дерев'яні лаги або вже готову чорнову підлогу. У модульному вигляді, застосовують готові модулі з ДСП, товщина яких 22 мм, і з прорізаними каналами для укладання пластин і труб. У рейковому вигляді теплопровідні пластини, а також труби контурів укладають між дошками або плитами ДСП.

  Дерев'яна система для водяної теплої підлоги модульного типу.

  Головне призначення плит ДСП, у яких товщина 22 мм - це створення жорсткої поверхні та фіксація алюмінієвих пластин. Теплоізолятор в такій конструкції підлоги повинен бути вже передбачено в перекритті, заздалегідь. Плити з ДСП укладають на підлогу з кроком 20 мм. А тому відповідно до певного кроку укладання труби, використовують плити ДСП, у яких ширина від 130 до 280 мм.

  Дерев'яна система для водяної теплої підлоги рейкового типу.

  Головне призначення плит ДСП, у яких товщина 22 мм - це створення жорсткої поверхні таі фіксація алюмінієвих пластин. Теплоізолятор в такій конструкції підлоги повинен бути вже передбачений в перекритті, заздалегідь. Плити з ДСП укладають на підлогу з кроком 20 мм. А тому відповідно до певних кроків укладання труби, використовують плити ДСП, у яких ширина від 130 до 280 мм.

Труби для водяної теплої підлоги.

Трубы для отопления.

  У підлозі з водяним опаленням використовують якісні пластикові або металопластикові полімерні водонепроникні труби. Такі труби не схильні до корозії. Серцевина у них виконана у вигляді безшовної металевої труби, або зі швом внахльост. Такі труби можна згинати багато разів. Мінімальний радіус вигину труб складає: металопластикової - 5 діаметрів труби та поліпропіленової 8 діаметрів. Ці труби укладають без з'єднань в середині одним куском, це гарантує запобіганню протікання труби. Автономну систему опалення роблять із замкнутим циклом руху теплоносія. Що дозволяє її заповнювати антифризом або додавати спеціальні добавки від замерзання. Також якщо система заповнена водою, то для аварійного зливу води потрібно передбачити допоміжний додатковий пристрій. Це може бути малий компресор або балон що дозволить стисненому повітрю продувати систему.

  

Вибір газового котла для водяної теплої підлоги.

        При виборі котла потрібно враховувати всі нюанси. В основному використовують котли на газі, тому що газ дешевий в даний час вид опалення. Можна брати і інші котли, це вже на ваш вибір. З газових котлів беруть сталеві, тому що вони дешевші, компактні та менші за розміром, а також вазі, і більше ремонтнопридатні. Газові котли за місцем розміщення виготовляються настінні й підлогові. Сучасні підлогові котли ефективні, коли працюють на зрідженому або на магістральному газі. Їх використовують для опалення приміщення, і для непрямого нагріву води. До них монтують колектори, розподільники для радіаторів, бойлера і систем тепла підлога. Для таких котлів потрібно стаціонарний димохід. Приміщення, де встановлено котел повинне мати окремий вихід на вулицю, а його площа повинна бути більше ніж 9 м². Котел встановлюється так, щоб відстань була 30-50 см від стін.

  Настінні газові котли виготовляються не великими, і тому вони без проблем розміщуються в будь-якому місці. Потужність таких котлів становить 7-30 кВт. Вони можуть обігрівати квартири в багатоповерхових будинках, і навіть заміські будинки та невеликі котеджі. Котли існують димохідні, що підключаються до стаціонарного димоходу, і є з закритою камерою згоряння - турбокотли. У них закрита камера згоряння і двосекційний димар, де по одному каналу повітря надходить до котла, а по іншому виводяться відпрацьовані гази. Для такого котла потрібний лише горизонтальний отвір зроблений біля місця розташування котла.

  

Визначення необхідної потужності газового котла.

        При виборі котла основним критерієм є його потужність. Її вибирають в залежності від опалювальної площі та теплових втрат. Тому потрібно зробити тепловий розрахунок. Але для цього потрібен спеціаліст, що вміє це робити. Але при виборі котла користуються ще приблизно такими параметрами. Тепловтрати 1м² площі будинку приймають за 100 Вт, якщо приміщення не знаходиться поруч з неопалюваними приміщеннями. Висота до стелі не більше 3 м і нема багато вікон. Якщо в кімнаті є 2 чи більше вікна і вона кутова, то на 1 м² потрібно приймати витрати 150 Вт.

  1. Потрібно обов'язково звернутися до хорошого фахівця для проведення проектних розрахунків системи.

  2. Добре також мати дизайнерський проект розміщення елементів в приміщенні, при проектуванні системи «тепла підлога». Це вам значно заощадить кошти, тому що в місцях, де плануєте поставити меблі з низькими ніжками, і вона буде займати велику площу, не треба буде класти теплоізоляційну підкладку, а також прокладати труби. Під ванною, де від теплої підлоги користі ніякої не буде. У такому випадку для регіонів, де низька температура потрібно обчислити, чи вистачить площі, що обігрівається системою тепла підлога, чи потрібно додатково встановити ще й інші опалювальні прилади.

  3. При використанні настінного котла для опалення будинку теплою підлогою, також слід враховувати і гідравлічне навантаження на насос котла, тому що в таких котлах, насос встановлюють стандартний, і може бути так, що для теплового навантаження котла, насоса вистачає, а за гідравлічними показниками, цього насоса мало.

  4. Також при використанні підлогових і настінних котлів, які працюють в високотемпературному режимі (до 90 °C ), потрібно застосовувати спеціальні пристрої які знижують температуру теплоносія.

Системы отопления